|
© Право інтелектуальної власності, 2005 - 2016. При цитуванні посилання на www.intellaw.org.ua обов’язкове. |
|
Право інтелектуальної власності |
|
документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі. |
|
Крім того, відповідно до статті 50 Закону порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб’єктів авторського права, визначених статтями 15, 39, 40 і 41 Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 Закону обмежень. Підпунктом “г” пункту 1 статті 52 Закону передбачено право суб’єктів авторського права подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій. |
|
Таким чином, за наявності у організації колективного управління договорів з авторами на управління їх майновими правами, вони мають право на звернення до суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення отриманого порушником доходу і у тому випадку, коли з порушником авторського права не укладено будь-якої угоди. |
|
З урахуванням зазначеного судові інстанції неправильно застосували норми матеріального права, а тому дійшли невірного висновку про те, що відсутність угоди з відповідачем позбавляє позивача права стягувати авторську винагороду на користь авторів, які доручали йому управління своїми майновими правами, оскільки, відповідно до зазначених приписів Закону, така винагорода може бути стягнута у вигляді збитків і у тому випадку, коли організацією колективного управління майновими правами авторів не укладалося договору з особою, яка виконує твори. |
|
Що ж до висновку судових інстанцій про те, що подані позивачем договори не засвідчують управління майновими правами саме тих суб’єктів авторських і суміжних прав, у зв’язку з використанням творів яких нараховано збитки, то цей висновок ґрунтується на неповно досліджених обставинах справи, що є порушенням вимог частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Так, в матеріалах справи наявні, зокрема, звіти інспектора позивача про виконання творів певних авторів та наявні договори з авторами цих творів на передачу майнових прав цих авторів в управління організаціям колективного управління майновими правами. Проте зазначені докази судовими інстанціями не досліджено. |
|
Касаційна інстанція відповідно до частини другої статті 1117 названого Кодексу не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. |
|
З огляду на викладене Вищий господарський суд України судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів скасував; справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції. |
|
|
|
(Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 06.05.2005 № 01-8/784) |
|
|