© Право інтелектуальної власності, 2005 - 2016. При цитуванні посилання на www.intellaw.org.ua обов’язкове. |
Право інтелектуальної власності |
Потрібно зазначити, що на неможливість застосування даної системи зі всією очевидністю вказує той факт, що її так і не змогли ввести в дію в країнах, що прийняли цю систему (Бразилія, Чилі, Португалія). Таким чином, система, що, на перший погляд, здається самою справедливою, фактично є самою нездійсненною. Тільки ті країни, у законодавстві яких передбачений визначений відсоток безпосередньо від ціни перепродажів і в яких цим займаються організації колективного управління, змогли реалізувати право слідування не лише на папері. |
Як вже було зазначено, в Україні право слідування також знайшло своє відображення у ст. 27 Закону України „Про авторське право і суміжні права” (далі – Закон). На відміну від положень Директиви, у Законі не встановлений мінімальний рівень ціни перепродажу. Винагорода повинна виплачуватися автору твору, а в разі його смерті – спадкоємцям, у розмірі 5% (твердий фіксований відсоток) від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон тощо, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору. Виплата винагороди у цьому випадку здійснюється зазначеними аукціонами, галереями, салонами, крамницями тощо. Тобто, як і у переважній більшості країн, обов’язок сплати збору покладений на продавця. Потрібно зазначити, що у Законі визначений більш вужчий (у порівнянні з положеннями Директиви) перелік об’єктів, відносно яких застосовується право слідування. Зокрема, дане право розповсюджується лише на оригінали творів образотворчого мистецтва. Стаття 27 Закону також визначає, що збір і виплата винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюються особисто автором, через його повіреного або через організації колективного управління. |
Головний недолік законодавчого врегулювання права слідування полягає, на мій погляд, у відсутності положень з приводу саме практичної реалізації даного права. Так, хоча право слідування і знайшло своє відображення у національному законодавстві, однак відсутність механізму його реалізації призвело до того, що дане право залишилося „на папері”. На сьогоднішній день в Україні немає організації, яка займалася б реалізацією ст. 27 Закону. Теоретично можливо, що Українське агентство з авторських і суміжних прав може займатися збором і виплатою винагороди, яка належить автору твору образотворчого мистецтва внаслідок перепродажу його твору, але, я вважаю, що організаціями, які є найбільш зацікавленими у реалізації даного права, а отже, які і повинні займатися реалізацією положень Закону відносно права слідування, є спілки авторів образотворчого мистецтва, наприклад, спілка художників тощо. |
Насамкінець, очевидно, що Україна, яка прагне стати членом Європейського Союзу, має гармонізувати національні положення права слідування з положеннями Директиви. Потрібно зазначити, що на сьогоднішній є пропозиція прийняти Закон у новій редакції. Даний проект, розроблений фахівцями у сфері інтелектуальної власності і розміщений для ознайомлення на сайті Держдепартаменту інтелектуальної власності, передбачає суттєві зміни в сфері права слідування, а саме: |
- по – перше, у даному проекті розширюється зміст поняття “оригінальний |
|
© Т.В. Лічман, 2006 |