© Право інтелектуальної власності, 2005 - 2016. При цитуванні посилання на www.intellaw.org.ua обов’язкове.

ГОЛОВНА

БІБЛІОТЕКА

ДОГОВОРИ

ЗАКОНИ

ОХОРОНА

ЗАХИСТ

ОСВІТА

ЛІНКИ

БЛОГ

ПОСЛУГИ


Украинская Баннерная Сеть

Право інтелектуальної власності

Потрібно зазначити, що на неможливість застосування даної системи зі всією очевидністю вказує той факт, що її так і не змогли ввести в дію в країнах, що прийняли цю систему (Бразилія, Чилі, Португалія). Таким чином, система, що, на перший погляд, здається самою справедливою, фактично є самою нездійсненною. Тільки ті країни, у законодавстві яких передбачений визначений відсоток безпосередньо від ціни перепродажів і в яких цим займаються організації колективного управління, змогли реалізувати право слідування не лише на папері.

Як вже було зазначено, в Україні право слідування також знайшло своє відображення у ст. 27 Закону України „Про авторське право і суміжні права” (далі – Закон). На відміну від положень Директиви, у Законі не встановлений мінімальний рівень ціни перепродажу. Винагорода повинна виплачуватися автору твору, а в разі його смерті – спадкоємцям, у розмірі 5% (твердий фіксований відсоток) від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон тощо, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору. Виплата винагороди у цьому випадку здійснюється зазначеними аукціонами, галереями, салонами, крамницями тощо. Тобто, як і у переважній більшості країн, обов’язок сплати збору покладений на продавця. Потрібно зазначити, що у Законі визначений більш вужчий (у порівнянні з положеннями Директиви) перелік об’єктів, відносно яких застосовується право слідування. Зокрема, дане право розповсюджується лише на оригінали творів образотворчого мистецтва. Стаття 27 Закону також визначає, що збір і виплата винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюються особисто автором, через його повіреного або через організації колективного управління.

Головний недолік законодавчого врегулювання права слідування полягає, на мій погляд, у відсутності положень з приводу саме практичної реалізації даного права. Так, хоча право слідування і знайшло своє відображення у національному законодавстві, однак відсутність механізму його реалізації призвело до того, що дане право залишилося „на папері”. На сьогоднішній день в Україні немає організації, яка займалася б реалізацією ст. 27 Закону. Теоретично можливо, що Українське агентство з авторських і суміжних прав може займатися збором і виплатою винагороди, яка належить автору твору образотворчого мистецтва внаслідок перепродажу його твору, але, я вважаю, що організаціями, які є найбільш зацікавленими у реалізації даного права, а отже, які і повинні займатися реалізацією положень Закону відносно права слідування, є спілки авторів образотворчого мистецтва, наприклад, спілка художників тощо.

Насамкінець, очевидно, що Україна, яка прагне стати членом Європейського Союзу, має гармонізувати національні положення права слідування з положеннями Директиви. Потрібно зазначити, що на сьогоднішній є пропозиція прийняти Закон у новій редакції. Даний проект, розроблений фахівцями у сфері інтелектуальної власності і розміщений для ознайомлення на сайті Держдепартаменту інтелектуальної власності, передбачає суттєві зміни в сфері права слідування, а саме:

- по – перше, у даному проекті розширюється зміст поняття “оригінальний



<< 1 2 3 4 5 >>

© Т.В. Лічман, 2006