Право слідування, продовження 4

- твір мистецтва”. Оригінальним твором мистецтва вважається твір образотворчого, ужиткового мистецтва та скульптури, такий як картина, колаж, живопис, малюнок, гравюра, естамп, літографія, скульптура, килимовий, керамічний виріб, ювелірний виріб, виріб зі скла та фотографічний твір тощо;

- по-друге, проектом передбачені обмеження відносно застосування права слідування, зокрема: право слідування не застосовується, якщо:

1. протягом трьох років від дати придбання оригінального твору мистецтва безпосередньо у автора, здійснюється наступний продаж з ціною, яка не перевищує 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

2. купівля – продаж твору відбувається безпосередньо між фізичними особами, а також відкритими для публіки некомерційними музеями, без посередницьких послуг аукціону, галереї, салону, крамниці та інших осіб, які здійснюють діяльність у відповідній сфері. Тобто обов’язок виплати винагороди автору покладений лише на суб’єктів, які професійно займаються даною діяльністю з метою отримання прибутку.

Найбільший недолік проекту полягає у тому, що передбачається одержання автором винагороди у розмірі до 5% від ціни кожного наступного продажу оригінального твору мистецтва. Я вважаю, що дане положення є недопустимим, тому що у продавців з’явиться можливість зловживати цією нормою, встановлюючи занижений розмір винагороди авторам. Очевидно, що дане положення прямо суперечить ст. 22 Конституції України, де зазначено, що „при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод”, а прийняття даної норми призведе до погіршення становища авторів у порівнянні з існуючим.

Отже, як вбачається, хоча і є спроба привести національне законодавство до положень Директиви, все ж таки існують суттєві недоліки, які потрібно доопрацьовувати з тим, щоб право слідування знайшло свою практичну реалізацію.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №10. – 23 січня.
2. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993р. №3792-ХІІ в редакції від 11 липня 2001 р. №2627 – ІІІ із змінами та доповненнями // Голос України. – 2001. – №146. – 16 серпня.
3. Авторське право і суміжні права. Європейський досвід: У 2-х книгах – Книга 1: Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2001. – С.119-143.
4. В. Дроб’язко. Європейський досвід колективного управління правом слідування // Інтелектуальний капітал. – 2002 р. - №2. – С. 20 – 29.
5. Бузова Н., Подшибихин Л. Современные тенденции регулирования права перепродажи // ИС. Авторское право и смежные права. – 2001 г. - №9. – С. 13 – 16.
6. Близнец И., А.Антонова. Право следования: состояние и перспективы развития // ИС. Авторское право и смежные права. – 2005 г. - №3. – С. 2 11.
7. http://www.sdip.gov.ua

<< 1 2 3 4 5 >>