Право слідування

Лічман Т.В.

Право слідування (право перепродажу, право дольової участі) є правом авторів оригіналів творів образотворчого мистецтва на одержання частини суми від публічного перепродажу цих творів (до яких можуть бути прирівняні оригінали рукописів письменників і композиторів), тобто на аукціонах (наприклад, у Франції), через комерсантів або комерційних агентів (наприклад, у Німеччині).

Відтворення і публічне повідомлення є традиційними способами використання творів образотворчого мистецтва, і приносять доход авторам лише у вигляді винятку, тому що лише знамениті та відомі твори відтворюються на постерах, поштових листівках, в рекламних цілях тощо. Автори творів образотворчого мистецтва, як правило, не одержують ніякої винагороди за публічну експозицію своїх творінь.

Звичайним способом комерціалізації творів образотворчого мистецтва є відчуження оригіналу твору. Автор продає або виставляє на продаж свій твір, як правило, з метою одержання доходу, особливо на початку професійної діяльності. Він не приймає участі в діяльності, пов’язаної з наступним використанням його твору, яка починається, коли твір набув визначеної цінності на ринку і став джерелом прибутку, найчастіше досить значного, що зростає у міру популярності автора.

У зв'язку з цим справедливо, щоб наряду з колекціонерами і посередниками ( якими виступають аукціони, галереї образотворчого мистецтва, продавці картин і ін.), автори творів образотворчого мистецтва також брали участь в економічному успіху своїх творів, одержуючи у виді додаткової винагороди визначений відсоток від ціни їхніх наступних перепродажів. У цьому і полягає суть права слідування.

Право слідування є невідчужуваним і невід'ємним правом автора оригіналу твору мистецтва. Воно не підлягає передачі і гарантує авторові право на участь у доходах від будь-якого перепродажу твору.

В Україні право слідування впер¬ше визнано Законом України від 23 грудня 1993 р. "Про авторське пра¬во і суміжні права" (стаття 23), підтверджено новою редакцією цьо¬го Закону від 11 липня 2001 р. (стаття 27). Проте й нині це пра¬во не має в нашій країні практично¬го застосування. Тому висвітлення європейського досвіду в цій сфері інтелектуальної влас¬ності є актуальним і важливим.

На міжнародному рівні право слі¬дування введено до Бернської кон¬венції про охорону літературних і художніх творів під час її перегляду 1948року (далі - Бернська конвенція). Згідно зі ст. 14 ter Бернської конвенції, право слідування застосовується тільки тоді, коли воно передбачено національним законодавством країни, до якої належить автор. Отже, це право – факультативно, чим і пояснюється велика законодавча різноманітність стосовно права слідування, оскільки відповідно до положень Бернської конвенції держави – члени вільні вводити або не вводити це право до їхнього національного законодавства.

<< 1 2 3 4 5 >>