Справа “Протектор шини”, продовження 6

Оскільки патент України № * на промисловий зразок “Протектор шини”, виданий Державним департаментом інтелектуальної власності 17 березня 2003 р. Державному науково-дослідному інституту великогабаритних шин, не відповідає умові патентоспроможності “новизна”, передбаченій ст. 6 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”, то господарський суд м. Києва обґрунтовано визнав його недійсним. У зв’язку із визнанням патенту № * недійсним суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо внесення змін до Державного реєстру патентів України на промислові зразки та повідомлення про це відповідачем 1 у офіційному бюлетені, а також стосовно внесення змін відповідачем 2 до Реєстру об’єктів інтелектуальної власності. З урахуванням встановленої компетенції кожної з установ митної служби, місцевий суд також обґрунтовано залишив без задоволення вимоги позивача про зобов’язання Державної митної служби України забезпечити відновлення розмитнення великогабаритних шин корпорації “Б”.

Водночас у частині припинення провадження у справі щодо Державного науково-дослідного інституту великогабаритних шин, суд першої інстанції своє рішення мотивував відсутністю предмета спору.

Проте оскільки Державний науково-дослідний інститут великогабаритних шин є власником патенту № * і належним відповідачем у справі, прав та обов’язків якого безпосередньо стосується питання дійсності цього патенту, то таке рішення місцевого суду є помилковим і порушує норми матеріального права в частині прав власника патенту, а також є неправильним застосуванням норм процесуального права щодо підстав припинення провадження у справі.

З огляду на наведене апеляційний суд, хоча і залишає без задоволення апеляційну скаргу відповідача 3, але на підставі ч. 2 ст. 101 ГПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити в частині припинення провадження у справі.

У зв’язку із зміною судового рішення підлягають перерозподілу і господарські витрати у справі, які мають бути стягнуті з відповідачів у дольовому (частковому? слова доля немає) порядку пропорційно розміру задоволених позовних вимог із урахуванням їх ролі у виникненні спору та вимог ч. 5 ст. 49 ГПК України. Державне мито при цьому апеляційний суд, з урахуванням вимог п. 1 ст. 18 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” щодо відповідальності власника патенту та ч. 2 ст. 49 ГПК України, покладає на Державний науково-дослідний інститут великогабаритних шин. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд постановив:

рішення господарського суду м. Києва від 10 жовтня 2003 р. у справі № 20/540 змінити, скасувавши його в частині припинення провадження у справі щодо Державного науково-дослідного інституту великогабаритних шин та виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов корпорації “Б” (Японія) задовольнити частково. Визнати недійсним патент України на промисловий зразок № *, виданий Державним департаментом інтелектуальної власності 17 березня 2003 р. Державному науково-дослідному інституту великогабаритних шин.

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 >>